Йосип Шилінг — найстарший з Героїв Небесної Сотні Львівщини.
Йосип Михайлович Шилінг народився 14 березня 1952 року в селі Вороблевичі Дрогобицького району на Львівщині. Зростав у багатодітній родині, в якій, окрім нього, було ще восьмеро дітей. Батько Михайло працював на хлібопекарні, мама Катерина — у колгоспі. Закінчивши вісім класів місцевої школи, Йосип Шилінг вступив до Бориславського професійно-технічного училища №7, де отримав фах електрика. Працював спершу на Зміївській ГЕС, згодом за скеруванням на ТЕС у Слов`янську.
Після строкової служби в армії, яку проходив у Грузії, тривалий час працював електриком на Дрогобицькому заводі автомобільних кранів. Пізніше також здобув фах будівельника. Проживаючи у Дрогобичі, працював у місцевих ЖЕК-1 і ЖЕК-4 мулярем-штукатуром. В останні роки їздив на заробітки, переважно до Італії.
Разом з дружиною Анною виховав двох доньок Галину і Віру, мав чотирьох онуків.
Йосип Шилінг був добрим, чуйним, працьовитим чоловіком. Власноруч зробив ремонт у своєму будинку, облаштував індивідуальне опалення. У будівельній справі був справжнім фахівцем і визнаним майстром. Також захоплювався садівництвом, біля дому заклав великий сад. Дуже любив співати, особливо українські народні, повстанські пісні.
Як згадують рідні, патріотизм, щиру любов до України і готовність боротися за її свободу передав сину насамперед батько Михайло.
З кінця 1980-х років Йосип Шилінг був свідомим і активним учасником громадського і національно-визвольного руху. З початком активізації боротьби за відновлення української незалежності вступив до громадсько-політичної правозахисної організації Українська Гельсінська спілка. Від 1992 року і до загибелі на Майдані був членом Української республіканської партії. Брав участь у Живому ланцюгу соборності 21 січня 1990 року, який з’єднав Івано-Франківськ, Львів та Київ.
В той же час, як глибоко релігійна людина, активно приймав участь у боротьбі за легалізацію УГКЦ. На початку 90-х разом з однопартійцями їздив на схід розповсюджувати листівки про проголошення незалежності України, регулярно брав участь у пікетуваннях Верховної Ради, мітингах тощо. На його будинку, першому у Вороблевичах, замайорів синьо-жовтий прапор.
Організовував для молоді походи місцями боїв Української повстанської армії. Був активним учасником Помаранчевої революції. В Києві Йосип Шилінг тоді залишався до перемоги, відстоюючи право народу на чесний і справедливий вибір.
Коли у листопаді 2013 року розпочалася Революція Гідності Йосип також не міг лишатися стороннім спостерігачем. На столичний Майдан разом із старшим братом Степаном вирушив на початку грудня. Під час тимчасового затишшя брати поїхали додому, плануючи повернутися при першій потребі. Після жорстокого розгону «мирної ходи» 18 лютого у середмісті столиці, Йосип з братом одразу ж поїхав до Києва.
20 лютого після раптового відступу «Беркуту» з Майдану, Йосип Шилінг разом з братом спершу розбирали бруківку і передавали її на передову. Пізніше Йосип сам пішов на Інститутську і близько 9:30 піднявся до Жовтневого палацу.
Звідти він пішохідною алеєю на лівому боці вулиці Інститутської, разом із побратимами-майданівцями, почав просуватися в напрямку крайньої барикади, що знаходилась навпроти верхнього виходу зі станції метро “Хрещатик”. Як зафіксовано на відео, в руках Йосип Шилінг тримав автомобільні шини. Вони були потрібні для того, щоб створити димову завісу і завадити спецпризначенцям вести прицільний вогонь у бік протестувальників.
Саме на верхній барикаді о 10:28 Йосип Шилінг отримав смертельне поранення в голову.
Ще живого побратими принесли його до бокового входу у Жовтневий палац. Впродовж 30 хвилин Героя намагалися реанімувати медики-волонтери, роблячи непрямий масаж серця та штучне дихання, однак врятувати його не вдалося.
Йосип Шилінг став найстаршим із Героїв Небесної Сотні Львівщини. На момент загибелі йому був 61 рік…
Похований у рідному селі Вороблевичі Дрогобицького району.
Вічна пам’ять і шана Герою!
Автор: Олена Чебелюк, наукова співробітниця Музею Гідності у Львові.
